Ожинка (ожина) - це маленька смачна чорна якідка яку так і хочеться з'їсти, не тільки смачна, ожина щей надзвичайно корисна, та має багато лікувальних властивостий, вітамінів, мінералів, та багато корисного.
Культивувати ж цю рослину в садах почали з кінця XIX століття, але промислових плантацій немає й досі. Плоди ожини вживають у їжу свіжими й сушеними, з них готують десерти, варення, настоянки, вина, кондитерські вироби. Соком ягід забарвлюють вина (з кислотами він дає червоний колір, з лугами — синій). Ожиновий сік добре тамує спрагу й знижує температуру.

У плодах ожини містяться: цукри (глюкози – 3,16%, фруктози – 3,14 %, сахарози – 0,95 %), пектинова й дубильна речовини, органічні кислоти (переважно яблучна), каротин, аскорбінова кислота, вітаміни групи В, солі калію, мідь, марганець.

 

Лікувальні властивості ожини

Лікарські властивості ожини сизої відомі вже понад дві тисячі років. Ще давні греки використовували відвар із її листя як протизапальний засіб при захворюваннях ротової порожнини та ясен.

Ожина сиза має протизапальні, бактерицидні, заспокійливі, кровоочисні та загальнозміцнювальні властивості. Найчастіше ліки з цієї рослини заживають при порушеннях нервової системи (неврозах, істеріях), склерозі, недокрів’ї, застуді, а також для збільшення статевого потягу.

Давно перевірено, що ніщо так не зігріває після сильного перемерзання, як 50–100 г настояної на горілці ожини. Варто також пам’ятати, що зрілі ягоди ожини сизої діють як послаблювальне, а незрілі – як в’яжуче при діареї та кровохарканні. Плоди ожини сизої виводять радіонукліди, хоча самі їх не накопичуюють.

Молоде листя ожини сизої лікує ангіну, запалення ротової порожнини, різноманітні шкірні захворювання (його можна просто жувати). Подрібнене листя цієї рослини у вигляді припарок прикладають до лишаїв, трофічних виразок, екзем, гнійних ран.
І, звісно, з ожини роблять дуже смачне варення.

За допомогою ожини ефективно лікують дизентерію. Готувати помічний відвар треба так: 4 ст. ложки кореня ожини сизої варити у 1 літрі води, поки не википить половина. Пити по 150 г тричі на день до їди.

Ще одну доволі поширену нині хворбу – гіпертрофію передміхурової залози – теж лікують за допомогою цієї рослини. 2 ст. ложки листя ожини сизої та 2 ст. ложки пасльону чорного залити 0,6 л окропу, настояти впродовж двох годин. Пити до їди тричі на день.

Ожину вважають старшою сестрою малини, бо вона має чудову потогінну, жарознижуючу, знеболювальну та сечогінну дію. Фітотерапевт О. Попов дає рецепт корисної настоянки з ягід ожини на горілці, яку п’ють по 2-3 чарки (по 50 г) за один раз, коли дуже перемерзнуть, щоб повернути тілу втрачену природну теплоту. Для приготування такої настоянки рекомендується брати одну частину ягід на десять частин горілки.

Ягоди ожини – цінний дієтичний продукт. Через незначний вміст вуглеводів їх рекомендують для харчування хворих на діабет.
При цукровому діабеті варто заживати такий настій: 4 ст. ложки листя ожини сизої залити 2 літрами води, випарити при кипінні наполовину. Таку дозу випивати ковтками впродовж дня. Курс лікування – два тижні. Наступні два тижні пити так само приготовлений настій з листя та стебел чорниці.

Чай з листя і ягід ожини – один з кращих засобів лікування клімактеричного неврозу.

Ожина надзвичайно корисна при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, виразках (кишківника, шлунка і дванадцятипалої кишки, шкіри, ясен), позаяк нормалізує обмін речовин, гормональний і водно-сольовий обмін.

Ожина добре заморожується, отож поки її багато, запасіться на зиму. Розкладіть ягоди на бляшці в один шар, щоб вони не торкалися одна одної. Заморозити й потім перекласти в пластиковий контейнер або мішок для морозилки.


Вирощування ожини, та умови вирощування ожин вдома.

Ожина безколючкова - агрокліматичні вимоги Ожина росте на різноманітних типах ґрунтів; однак на ґрунтах з більшою кількістю гумусу дає кращі врожаї. Добре себе почуває на середніх суглинистих, пухких , повітропроникних ґрунтах з рН 5,5-6,0, з заляганням ґрунтових вод не ближче 1-1,5 м від поверхні ґрунту, не переносить пере зволоження. Враховуючи дещо меншу зимостійкість краще для ожини підбирати сонячні, захищені від холодних вітрів місця. Віддавайте перевагу весняному терміну посадки, щоб уникнути можливого підмерзання рослин зимою.

Оскільки у даних сортів ожини пагони напівстеляться і на другий рік дворічні пагони треба підв’язувати на опору, то краще відразу садити її біля паркану або того місця, де ви зможете зробити для неї опору.

Ожина безколючкова - посадка

Кущ від куща садять на відстані 1,5-2 м, між рядами залишають 2-2,5 м. В кожну посадкову яму розміром 40х40 см вносять 5-6 кг перегною або компосту, 100-150 г суперфосфату та 50 г калійної солі. Добрива перед внесенням змішують з верхнім шаром землі і на 2/3 об’єму засипають яму. Потім засипають шар землі без добрив, щоб уникнути небажаного контакту коренів з мінеральними добривами.

При хорошому передпосадковому удобренні перші 2-3 роки вносять лише азотні добрива (20-25г аміачної селітри на 1 кв.м.) В наступні роки щороку на один кущ, що вже плодоносить, при перекопуванні дають 6-8 кг перегною, 90-100 г суперфосфату і 20-30 г калійних добрив. Ожина добре реагує на мульчування. Як мульчу можна використовувати гній, перегній, компост, торф шаром висотою 5-6 см.

Ожина безколючкова - догляд

При вирощуванні ожини потрібна шпалера висотою до 2 м. Для кріплення на шпалері сортів з довгими пагонами найбільше підходить метод плетіння. Дріт діаметром 3-4 мм натягують на висоті 50. 100, 150 см. Весною стебла залишені для плодоношення піднімають до верхнього дроту, обвивають навколо нього 1-2 рази і опускають до середнього дроту, потім його знову піднімають до верхнього дроту. До нижнього дроту підв’язують злегка завиваючи молоді однорічні пагони.

Для підвищення продуктивності кожного пагона здійснюють їх обрізку. Першу - в кінці травня - першій половині червня. У пагона висотою 1-1,2 м верхівки зрізають на 10-15 см. Після цього в пазухах листя пробуджуються 4-5 і більше бокових пагонів. Весною після розпускання бруньок до 40 см вкорочують бокові прирости. Після збору врожаю старі пагони, які відплодоносили вирізають повністю, не залишаючи пеньків, потім їх спалюють. Одночасно кущ проріджують, залишаючи на 1-2 пагони більше від норми на випадок підмерзання чи поломки стебел після зимівлі, Весною при кінцевому проріджуванні залишають 4-6 стебел на один кущ.

Восени молоді стебла пригинають до землі і вкривають будь-якою мульчею торфом, тирсою, листям , а пізніше снігом.

Плоди ожини збирають з кінця липня до кінця вересня залежно від сорту та погодних умов, Вони дозрівають неодночасно, тому їх збирають з інтервалом в 2-3 дні протягом 3-4 тижнів. Ягоди дуже соковиті і смачні, в холодильнику при відносній вологості 80-85% вони чудово зберігаються протягом 7-10 днів.